середа, 23 листопада 2016 р.

Звернення до прихильників журналу "Перець"



The fate of the Ukrainian magazine "Pepper, who in 2016 would have turned 94 years.
At the initiative of the administration of President Viktor Yanukovych, who owned the publishing house "Press of Ukraine", in December 2013 the magazine "Pepper" was eliminated. And now, the efforts of the initiative group consisting Yu.Tsekova, O.Chornohuza, Yu.Ischenka, A.Vasylenka, O.Kohana magazine "Pepper" restored and added to the catalog of publications of Ukraine.
I urge anyone who loves and appreciates quality humor, subscribed to the publication in the first half of 2017. (Subscription only Ukraine)
On its part, the creative team of "Pepper", its poets, satirists, humorists and cartoonists will do everything possible to justify Vashyi expectations.
We will continue the proud tradition of the authors of "Pepper" grants ukrainian humor and satire, particularly Ostap Cherry, Paul Glazov, Theodore Makivchuka, cartoonists Valery Zelinsky, Sergei Herasymchuk, Anatoly Arutyunyants, Victor Grigoriev and many others.
V.Chmyriov  cartoonist magazine "Pepper" in 1978.


О судьбе украинского журнала "Перец, которому к 2016 году исполнилось бы 94 года.
По инициативе администрации президента Януковича, которому принадлежало издательство "Пресса Украины", в декабря 2013 года журнал "Перец" был ликвидирован. И вот, усилиями инициативной группы в составе Ю.Цекова, О.Чорногуза, Ю.Ищенка, А.Василенка, О.Кохана журнал "Перец" восстановлен и внесен в каталог печатных изданий Украины.
Призываю всех, кто любит и ценит качественный юмор, осуществить подписку издания на первое полугодие 2017 год.(Подписка только для Украины. Каталог по ссылке  http://presa.ua/perec-vesela-respublika.html)
Со своей стороны творческий коллектив журнала "Перец", его поэты, сатирики, юмористы и карикатуристы сделают все возможное, чтобы оправдать Ваши ожидания.
Мы продолжим славные традиции авторов журнала "Перец", грандов украинского юмора и сатиры, в частности Остапа Вишни, Павла Глазового, Федора Макивчук, карикатуристов Валерия Зелинского, Сергея не стало, Анатолия Арутюнянца, Виктора Григорьева и многих других.
В.Чмырёв-карикатурист журнала "Перец" с 1978 года.

Про долю українського журналу "Перець, якому у 2016 року виповнилося би 94 роки.
З ініціативи адміністрації президента В.Януковича, якому належало видавництво "Преса України",у грудні  2013 року  журнал  "Перець " було ліквідовано.  І ось, зусиллями  ініціативної групи  у складі Ю.Цекова, О.Чорногуза, Ю.Іщенка,А.Василенка,О.Кохана журнал "Перець" відновлено і внесено до каталогу друкованих видань України.Закликаю всіх, хто любить та цінує  якісний гумор, здійснити підписку видання на 1-е півріччя 2017 рік. ( Підписка тільки для України . Каталог за посиланням  http://presa.ua/perec-vesela-respublika.html)
З свого боку творчий колектив журналу "Перець", його поети, сатирики,гумористи та карикатуристи зроблять все можливе аби виправдати  Вашї  сподівання.
Ми продовжимо славні традиції  авторів журналу "Перець", грандів українского гумору та сатири, зокрема  Остапа Вишні, Павла Глазового,Федора Маківчука, карикатуристів Валерія Зелінського, Сергія Герасимчука, Анатолія Арутюнянца, Віктора Григорьева та багатьох інших.
В.Чмирьов-карикатурист журнала "Перец" с 1978 года.

Відродження журналу "ПЕРЕЦЬ"

Інформаційна довідка  про журнал "ПЕРЕЦЬ"
Журнал започатковано як двотижневик під назвою «Червоний Перець», виходив російською мовою у 19271934 рр. у Харкові. Заснував видання поет Еллан Блакитний.
Головні співробітники: Остап ВишняЮрій Вухналь (Іван Ковтун), Юхим Ґедзь (Олекса Савицький), Антоша Ко (А.Гак), Б.Сіманців, К.Котко (М.Любченко) та інші.
Велику популярність журналу забезпечив Остап Вишня, який був і залишається найулюбленішим письменником українців.
Крім політичної сатири (завжди з радянських офіційних позицій), «Червоний Перець» присвячував увагу боротьбі зі спекуляцією, безпорадністю адміністрації, бюрократизмом тощо, також побутовим справам.
Автори, що друкувалися в «Перці», критикували «окремі недоліки» радянської дійсності досить гостро і задерикувато. За це часто колективу журналу було непереливки.
28 вересня 1929 Політбюро ЦК КП(б)У ухвалено конфіскацію числа 15 журналу «Червоний перець» і оголосити в пресі постанову «з різкою політичною кваліфікацією карикатур, вміщених у журналі». Зміст характеризувався як «пасквіль, скерований проти творчої роботи, що її веде партія та робітничий клас, будуючи соціалістичну Україну».
20 жовтня 1929 постанова ЦК КП(б)У засудила № 15 журналу «Червоний Перець»; ухвалено переглянути весь склад редколегії журналу.
Від 1933 року в редакції «Червоного Перця» почалися арешти. Владі не подобалася критика в журналі. Членів редакції обвинуватили в тероризмі й у підготовці замаху на керівників КП(б)У та один по одному заарештували.
Внаслідок репресій «Червоний Перець» перестав виходити.
Поновлений 1941 під назвою «Перець», виходив у Києві — перший номер вийшов 14 травня.
У повоєнні часи став одним із найпопулярніших видань в Україні та за її межами. Стоячи на прорадянських позиціях щодо зовнішньої політики, журнал критикував вади суспільства: пияцтво, бюрократію тощо. В ці часи у штаті редакції працювали Гливенко Володимир ЛеонтійовичАрутюнянц Анатолій Саркісович, Зелінський Валерій Федорович, Василенко Анатолій Петрович, Солонько Володимир Іванович, Кохан Олексій Кузьмович.
На початку 1986 р. наклад «Перця» становив 3,3 млн прим. (для порівняння — тогочасний наклад московського «Крокодила» — 5 млн прим.).
У 1970-1980-х рр. у касу ЦК Компартії України від продажу «Перця» щомісяця надходило 12 млн крб.
До кінця 2013 року журнал в основному розповсюджувався за передплатою.
Тираж — близько 10 тисяч примірників у місяць.

Журнал було закрито за причини "нерентабельності". Не приносив прибутку. Ось так! 
На мою думку, в Україні існує не так мало періодичних видань, які мають набагато коротшу історію і ще меншу інформаційну завантаженість. Але їх чомусь держава фінансувала і фінансує. А ось журнал "Перець" з майже 92 літньою історією, який пройшов Другу світову війну, післявоєнні роки розрухи та поневірянь, Перебудову, кризи і переддефолт, який можна вважати національним скарбом гумору і сатири - "не рентабельний". Не приносить кошти – отже, на звалище історії. Ось така пам'ять у наших можновладців, які закрили цей без перебільшення, національно-історичний проект.
У липні 2016 року легендарний «Перець» відродився, але вже із дещо доповненою назвою – «ПЕРЕЦЬ. Весела республіка». Тим самим тільки підкресливши, що завжди був осібною «державою» – Державою Веселого Сміху в немеркнучій душі українського народу.